Біосурфактанти мають кращу екологічну сумісність

2023-01-11 00:31:59

У цьому документі підсумовується прогрес досліджень біоповерхнево-активних речовин у біоремедіації органічного забруднення за останні роки та з нетерпінням очікується напрямок розвитку цієї технології. Це закладе основу для дослідження та застосування цього методу в нашій країні.

Органічні забруднювачі ґрунту, через їхню стійкість і потенційну загрозу здоров’ю людини, привертають все більше уваги. Органічні забруднювачі, що залишаються в ґрунті, не тільки впливають на нормальне функціонування ґрунту та погіршують якість ґрунтового середовища, але також можуть потрапити в харчовий ланцюг шляхом біоакумуляції та загрожувати здоров’ю людини. При рекультивації забрудненого ґрунту технологія мікробної рекультивації має переваги неруйнівної, економічної та безпечної порівняно з фізичною та хімічною рекультивацією. Це робить її однією з найперспективніших технологій відновлення забрудненого середовища.

Біосурфактанти - це клас біологічних сполук з поверхневою активністю, що виробляються мікроорганізмами. Окрім фізико-хімічних властивостей хімічно синтезованих поверхнево-активних речовин, вони також мають переваги нетоксичності та високої ефективності. Альтернативи або оновлення синтетичних поверхнево-активних речовин.  

Завдяки гідрофобності органічних забруднювачів і тому факту, що забруднюючі речовини можуть сильно адсорбуватися на поверхні частинок ґрунту або потрапляти в пори ґрунту, концентрація забруднюючих речовин у водному розчині знижується, що призводить до ізоляції мікроорганізмів і забруднюючих речовин. Мікробна деградація забруднюючих речовин зупиняється або сповільнюється через нездатність мікроорганізмів утилізувати забруднюючі речовини в дуже низьких концентраціях.

Таким чином, вирішальним фактором, що впливає на деградацію органічних забруднювачів під час біоремедіації, є низька розчинність забруднюючих речовин у воді, що обмежує їхню біодоступність. Однак розчинність органічних забруднювачів можна збільшити шляхом застосування поверхнево-активних речовин, можна покращити біодоступність тугоплавкої органіки та сприяти розкладанню органічних забруднювачів. Хімічні поверхнево-активні речовини мають обмежену солюбілізуючу здатність, низьку ефективність ремонту, високу вартість і легко спричиняють забруднення поверхнево-активними речовинами. У порівнянні з хімічними поверхнево-активними речовинами біоповерхнево-активні речовини мають меншу токсичність, кращу екологічну сумісність і нижчу вартість. Останнім часом все більше уваги приділяється біосурфактантам, і проводиться все більше відповідних досліджень.