Коли поверхнево-активна речовина в розчині досягає концентрації, утворюються міцели

2022-05-11 00:15:27

Фтор поверхнево-активна речовина відноситься до поверхнево-активної речовини, водень якої на гідрофобній групі вуглеводневого ланцюга повністю заміщений атомом фтору. Він часто використовується як емульгатор, дисперсія, піногасник, проникнення, антистатик, стійкість до кислот і лугів і мастило. За структурою гідрофільних груп фторсодержащие ПАР також можна розділити на катіонні, аніонні, амфотерні та неіонні ПАР. Оскільки структура його гідрофільної групи така ж, як і у вуглеводневої ПАР, характеристики фторсодержащего ПАР визначаються ланцюгом вуглецю фтору.

Алкілглікозид

Фторвуглецевий ланцюг має такі характеристики: ① завдяки великій енергії зв’язку він має добру термічну стабільність, стійкість до реагентів і низьку токсичність; ② Завдяки невеликій міжмолекулярній силі він гідрофобний і масловідштовхувальний, з малим коефіцієнтом тертя та без адгезії; ③ Низький показник заломлення; ④ Висока ізоляція.

Поверхнево-активна речовина, що містить фтор, має такі характеристики: ① вона може зменшити поверхневий натяг води та інших рідин і покращити змочуваність і проникність; ② Він все ще демонстрував високу поверхневу активність при низькій концентрації; ③ Він має гарну термостійкість і стійкість до реагентів; ④ Він також має поверхневу активність в органічних розчинниках.

Поверхнево-активні речовини володіють трьома основними властивостями: міжфазною адсорбцією, спрямованим розміщенням і утворенням міцел, і можуть спричиняти п’ять фізичних ефектів.

(1) Змочування та проникнення

Коли необхідно покращити здатність водного розчину змочувати та проникати в тверду речовину, до водного розчину можна додати невелику кількість поверхнево-активної речовини, щоб прискорити змочування твердої речовини.

(2) Емульгування та дифузія

Явище перетворення нерозчинних у воді речовин у рівномірну емульсію або дисперсію у воді називається емульсифікацією або дифузією. У процесі емульгування один кінець гідрофобної групи молекули емульгатора (ПАР) розчиняється у нерозчинній у воді рідкій фазі, а інший кінець гідрофільної групи розчиняється у водній фазі. Молекули емульгатора адсорбуються на межі розділу фаз між нерозчинним у воді матеріалом і водою та розташовані в молекулярному шарі спрямованим чином, щоб зменшити міжфазний натяг двофазної поверхні розділу та емульгувати його. У процесі дифузії один кінець гідрофільної групи молекули дифузуючого агента (ПАР) простягається у воду, один кінець гідрофобної групи адсорбується на поверхні твердої частинки, а на поверхні твердого шару утворюється гідрофільний адсорбційний шар.

(3) Солюбілізація

Коли поверхнево-активна речовина в розчині досягає концентрації утворення міцел, міцели можуть поглинати та агрегувати нерозчинні у воді рідини та тверді частинки на кінці гідрофобної основи, щоб підвищити розчинність слаборозчинних або нерозчинних речовин.

(4) Піноутворення та піноутворення

Структура бульбашки, оточена рідкою плівкою, утворюється між межею розділу газ-рідина, що зменшує поверхневий натяг між межами розділу.

(5) Миюча дія

Поверхнево-активні речовини зменшують поверхневий натяг між поверхнями розділу та виконують різноманітні функції, такі як змочування, емульгування, дифузія та антиадгезія, що призводить до ефекту миття.